Кофейный дом "LONDON".

Але й від цієї іноді нестерпної метушні є прихисток. Це
"Кавовий дім Лондон".

Про нього і йтиме мова.

Бо в нас сьогодні стався вирішальний момент, коли після першого ж ковтка кави, щось потужне вистрелило і посипалося в наші думки. І цим хочеться поділитись. Дуже.

Так от, йдучи одним з «Валів» Ви в будь-якому разі зупините погляд на вході, зробленому у вигляді червоної телефонної будки, характерної для Лондона.

Ті двері – це портал. Ні, ну правда! Перенесуть Вас до іншого менталітету, атмосфери.

Спочатку, скоріше за все, Ваш погляд впаде на камін і два крісла біля нього, точно, як в традиційному будинку Англії. Туди одразу хочеться тягнути рідних у вовняних светрах, пітбуля і художника, щоб писав портрет сімейний.

Але, все ж таки, краще обмежитись банальним селфі і замовляти каву. Бо кава і люди, що там працюють – основні причини навідатись туди.

Весь персонал – то надзвичайно товариська і дружна команда закоханих. В каву у всіх її проявах. В своє робоче місце. В кожного гостя (навіть якщо його обізнаність про каву стрибає від поняття еспрессо до поняття латте) .

От Влада, касир, описує кожну позицію в меню як витвір мистецтва. То і є для неї щось прекрасне і високе. Вона із захватом розповідає про бунт її рецепторів, коли вона, чисто випадково ковтнула кофеїнової рідини десь за межами «Лондона» (не сваріть її, Влада обіцяла, що більш так не робитиме).

Сергій з Оленою, бариста – невтомні, досвідчені майстри, що роблять свою справу, домішуючи до напоїв бадьорий настрій. Яким чином це відбувається – не скажемо, бо й самі не маємо уявлення.

Думаємо, картинку описали. Вона для нас довершена. А Ви, завітайте туди і намалюйте свою.

До слова: це Верхній Вал, 18.